Ууууу! Привет братишки и сестрички! Вот и нашелся настоящий наркоман-комик для того, чтобы вам рассказать свою грандиозную историю. Сегодня я поговорю с вами о том, как купил я себе немного кодеина, а после этого целый день бахался на диване. Ну зачем я это делал, спросите вы? Да потому что я - царь закладок!
Итак, начнем с моего прекрасного приобретения. Я не рассказываю вам о своих связях, брат, но я это сделал. И как же я радовался, когда получил эту долгожданную доставку! Пока я открывал пакет, смесь адреналина и радости делала свое дело. Я уже представлял себе, как приятно будет запахнуть эту чудесную закладку.
Как только я осмотрел свое новое приобретение, я не устоял. Вдыхнул глубоко, словно дышал воздухом свободы. Чувствуешь ли ты аромат победы, брат? Ой, и какой был этот аромат! Чуть сладковатый, немного острый. Он проникал прямо в мои ноздри, и я понимал, что началась настоящая вечеринка.
Я окинул взглядом свою комнату. Какая же она стала прекрасной, будто превратилась в настоящий рай! Я устроился на диване, рассматривая все это счастье. Все время улыбался, словно дурак, но мне было все равно. Ведь я был там, где хотел быть - в объятиях кодеина.
И так, началось! Я брал свою дозу каждый час, чтобы следить, чтобы эффект не пропал. Какой был я гениальный изобретатель! И каждый раз, забирая в себя эту волшебную субстанцию, мир менялся на глазах.
Я вижу людей, вещи, даже свет и звуки стали иными. Я словно оказался в фантастическом фильме, где все двигается медленно и красочно. И время тоже останавливается. Часы превращаются в резину, а минуты тянутся, словно живут своей собственной жизнью.
Пока я плавал в этом волшебном мире, мой бро зашел в гости. Он узнал о моем "питье пунша" и решил присоединиться ко мне. Ну, почему бы и нет? Мы стали вдвоем наслаждаться этими чудесами, вдыхать и бахаться на диване. Наши смех и глупые шутки наполняли воздух, а вместе с ними и наше счастье.
И вдруг я вспомнил, что у меня где-то затерялась пачка пыхи. Ну как так можно было забыть про такой важный мув? Я отправился искать ее, ведь она могла добавить в наш наркотический коктейль еще больше веселья.
И тут начались приключения!
Я обшарил каждый угол комнаты, раскинул все вещи, но пыху так и не нашел. Все мои планы рухнули! Я разочаровался и понял, что счастье было лишь в моих голове. Ну и ладно!
Но я не мог так просто сдаться! Я вспомнил, что у меня еще осталась зеленка. Почему бы не попробовать ее вместо пыхи? Хоть и не то, но лучше, чем ничего!
Я зажег джоинт и ощутил знакомый приятный запах. Курево проникло в мои легкие, и я стал наслаждаться этим приятным ощущением. Мир обрел свои яркие краски, и я забыл о своих несбывшихся планах.
И вот опять я вернулся на диван, где провел остаток дня. Каждый миг был наполнен смехом, танцами и нашумевшими разговорами. Я чувствовал себя настоящей звездой, главным героем безумной комедии.
Но все хорошее когда-то заканчивается. С наступлением ночи приходил конец нашему безумному путешествию. Я понимал, что не могу позволить себе такое же удовольствие еще один день.
И я, постепенно приходя в себя, понимал, что все это был лишь кратковременный эйфорический момент. Я повернулся на бок и понял, что так и не нашел пыху. Ну и ладно, думаю, мне и с этой без нее было весело!
Такова жизнь наркомана-комика, друзья! Пошел я спать, чтобы быть готовым к новым приключениям завтрашнего дня. Всем пайсы!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!